Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [20]
Форма входу
Наше опитування
Яким видом бойового мистецтва займаєтесь?
Всього відповідей: 128
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Каталог сайтов - 1S.IF.UA
Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Розділ III. Ударні та блокуючі частини тіла. § 1. Загальні методичні принципи підготовки ударно-блокуючих частин тіла.

«ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ХОРТИНГУ» Е. Єрьоменко, 2008 р.
 
Принципи виконання й методика вивчення
базових технічних елементів хортингу.
 
Розділ III. Ударні та блокуючі частини тіла.
 
§ 1. Загальні методичні принципи підготовки ударно-блокуючих частин тіла.
 
  Ударні й захисні блокуючі дії в хортингу передумовлюють жорсткий контакт поверхонь тіла суперників, які проводять безкомпромісний двобій. Від завчасної підготовки частин тіла й ударних поверхонь, на які доводиться основне навантаження в контакті, залежить успіх проведених ударних атак і захистів, і головне впевненість у виконанні результативних дій у будь-якій ситуації двобою.
  Ступінь результативності ударної дії і її вражаюча здатність на обрану ціль (будь-яку частину тіла, що підвержена атаці) залежить від декількох однаково важливих компонентів:
- розвиненої потужности при ударі (сила й швидкість);
- фактора несподіваності (суперник не готовий до відбиття або прийняття удару);
- площі контакту ударної частини тіла з ціллю, що атакується (якщо взяти фізику, той це тиск - виміряється в кілограмах, поділених на квадратний сантиметр тіла);
- жорсткості всього ударного механізму (напруги всього тіла в момент удару, як тулубу, так і ударної частини руки або ноги);
- глибини проникнення удару (пружності й твердості ділянки тіла, що вражається);
- кількості нанесених ударів в одне й теж місце й часу контакту ударної частини з ціллю, що атакується, і інші природні фактори.
Ударом у хортингу можна назвати - взаємодію двох тіл, при якому виникають великі показники потужності зусиль у малий проміжок часу. Ударна технічна дія бійця - контакт ударної частини тіла із ціллю, що вражається. Основна мета такої дії - при твердому контакті вразити поверхню влучним ударом. Хортисти при проведенні двох різнопрофільних раундів застосовують різні частини тіла як зброю ураження. У першому раунді дуже важливо вміти наносити удари руками в рукавичках, а вже в другому раунді завдання змінюється докорінно, і спортсменові необхідно вміти наносити удари голою рукою в тулуб і одночасно при зміні ситуації бою робити захоплення й кидки. У двобої хортингу при проведенні ударних атак у більшості випадків використаються кулаки, відкриті долоні, кисті рук, лікті, ступні й коліна ніг. Назву ударної крапки носить та їхня частина, яка віддає імпульс удару в зону поразки тіла супротивника. Залежно від застосування техніки (атака або захист), вона йменується захисною або атакуючою ударною зоною. Всі ударні зони є як атакуючими, так і використовуються для захисту.
У хортингу ударні зони готуються заздалегідь. Використання тої або іншої частини тіла як знаряддя для нанесення удару в такому виді спортивних змагань, як хортинг, без попереднього тренування й загартування може привести до серйозних ушкоджень. Необхідно загартувати ударні зони, навчитися правильно формувати ударні частини кінцівок, зміцнити суглоби рук і ніг. Дана спеціальна підготовка хортиста є обов'язковою й виконується поступово й постійно кожним спортсменом самостійно, тому що тренерові візуально проконтролювати готовність ударних частин учня повністю дуже складно.
 
У практиці двобоїв хортингу не завжди вдається ухилитися від удару або виконати блок. Іноді доводиться приймати удар, часто несподіваний і потужний. Виникає завдання максимально понизити негативний ефект поразки від пропущених ударів. Непідготовлені гомілки й передпліччя легко травмуються як при нанесенні ударів, так і при постановці блоків. Непідготовлений для ударів кулак при нанесенні удару травмується, вибиваються пальці, з'являються гемотоми й бурсити на ударних суглобах. Щоб уникнути небажаних наслідків і непотрібних травм, потрібно зміцнити всі частини тіла, які можливо. Безліч травм пов'язано з ушкодженнями в області дистального відділу верхніх кінцівок: пальців, п’ясно-фалангових зчленувань, лучезап’ясного суглоба, рідше ліктьового й плечового суглобів. Це ті частини, які максимально беруть участь у контакті з об’єктом атаки. По характеру одержання травми й ушкодження - це розтягання й розриви зв'язувань суглобів, переломи фаланг, періостити тильної поверхні п'ясткових костей. Загартування цих частин - пряме запобігання травматизму. Як показує практика - будь-яка незначна травма ударної частини руки або ноги істотно знижує ефективність атак і блоків спортсмена, а у випадку загострення або переходу в хронічну форму порушує тренувальний цикл.
  Більша частина захисних дій у хортингу виконується передпліччями й гомілками. Значить необхідно постійно стежити за їхнім робочим станом і зміцнювати їх додатковими вправами. Передпліччя зміцнюються і набиваються не досить швидко в навчальних малоконтактных двобоях, а гомілки взагалі потрібно загартовувати ретельно й дбайливо. Життя людини проходить не тільки в спортзалі, і гомілка - це частина ноги, органа переміщення людини, потрібно не тільки зміцнити гомілки, але й зберегти її для подальшого життя. Безумовно, у навчальних двобоях з використанням захисних протекторів гомілки теж набиваються, окістя товщає, і ноги бійця перестають так болісно реагувати на удари.
Який критерій визначення підготовки ударної частини? Якщо ви розвиваєте високу ударну потужність, достатню швидкість, з якою ударна частина кінцівки встромлюється в цель, що атакується, тобто ви досягли впевненості в ударі, а ударна кінцівка не одержала ушкоджень, виходить, ви підготували ударну частину й ударили правильно.
Для досягнення результативної ударної атаки неправильних ударів не існує. Якщо ви наносите удари могутніше й точніше суперника, значить ваша підготовка забезпечує вам перевагу, і якщо не допускати технічних помилок, то можна доводити двобій до перемоги. Для того, щоб не витрачати у двобої сили даремно зайвою напругою, рука або нога не повинна напружуватися завчасно, для цього варто завжди представляти ціль й пробивати не по поверхні тіла суперника, а усередину тіла, а за умови можливості не втрачати рівноваги й балансу власного тіла, намагатися бити із проносом (як би, наскрізь). Швидкість руху ударної частини й точність влучення важливіше, ніж фізична сила. Рух ударних частин стосовно горизонтальної й вертикальної площин часто не збігається з перпендикулярами. Кути атаки рук і ніг можуть бути будь-якими й коливатися в межах зручності стартових позицій при початку атаки. У двобої, щоб не одержувати травм, необхідно використовувати тільки ті удари, які вже відпрацьовані на тренувальних заняттях, або які дані вам від природи - коронки. Значить необхідно не тільки добре володіти й відчувати все тіло й мати контроль над положеннями кінцівок, а й тренувати їхню стійкість до ударних навантажень, щоб м'язи, шкіра й кістки стали міцними, твердими, гнучкими, рухливими й сильними. Тренування ударних частин тіла повинні йти з наростаючим навантаженням, бути регулярними йти від м'якого до твердого, від легкого до важкого, від загального - до деталей, із проробленням кожного сегмента ударної частини. Тренувальні снаряди й методика занять підбираються індивідуально, виходячи з особливостей організму й рівня підготовки. Для зміцнення ударних поверхонь рук і ніг можуть застосовуватися спеціальні снаряди: мішки з піском, колоди, розташовані під різними кутами, гумові аркуші, тканевые намотування й багато чого іншого.
У людини існує величезна безліч зон враження на тілі голою рукою, але тільки при достатній підготовці ударних частин можливо руйнуюче враження цілей без одержання травм. Набивання, накати, статичні стояння на ударних поверхнях - це найдавніші методики, які використовувалися в багатьох системах підготовки воїнів стародавності. Багато хто з них показують і пояснюють позитивний ефект і гарні результати при заняттях у природному середовищі, на природі, наносячи удари в землю, пісок на пляжі, по живих деревах у лісі, по воді, ламання сухих гілок, розбивання каменів і багато подібних природних способів. Для зміцнення й відновлення при одержанні мікротравм використаються мазі, бальзами, компреси й прогрівання, призначені й випробувані в практиці набивання ударних частин.
Дуже важливий момент для міцності сегментів ударних частин – це гарне повноцінне харчування, одержання з їжею складових компонентів, які зміцнюють кістку. Також важливий склад мінеральних солей, кальцію, вітамінів.
Залізо й білкова їжа необхідні для зміцнення тіла, для створення м'язового ударного апарату, що дає велику перевагу перед бійцем, не маючим міцних м'язів. Ударна твердість відіграє головну роль при ударі, коли все тіло максимально напружене й повинне передати супротивникові ударний імпульс. Це приходиться на останню, заключну фазу удару, з наступним розслабленням. Щоб удар вийшов твердим, напружуйте ударну частину, тобто формуйте стопу або стискайте кулака при ударі в самий останній момент перед його торканням з атакуємою ціллю, і пробивайте як би крізь ціль, а не по поверхні. Крапка прицілювання при цьому повинна бути усередині тіла суперника приблизно 10 - 15 см далі по траєкторії удару. Твердість при контакті з ударною поверхнею означає зуміти миттєво перейти з максимально розслабленого стану в максимально напружене. Максимальна твердість в ударі визначається швидкістю переходу зі стартового стану, коли боєць максимально розслаблений, у крапку дотику з ціллю, де він максимально напружений. Уміння швидко й максимально напружити ударну частину тіла в момент зустрічі з ціллю - це одне з основних умов профілактики травм при нанесенні ударів. Кожний спортсмен повинен домагатися в цьому впевненості й не залишати це без уваги на кожному тренувальному занятті.
Для отримання такої навички кожний спортсмен повинен починати практикувати розбивання предметів. Такими предметами можуть бути дошки, камені, ціпки й багато чого іншого, головне щоб кожний навчився підбирати собі такі предмети самостійно. На початковому етапі потрібно підбирати так, щоб розбивання було можливим, але для цього потрібно було б по-справжньому формувати ударну частину. Кістка людини сама по собі тверда, але вміння формувати суглоб, яким завдаєш удару, напрацьовується, на жаль, методом проб і помилок, тому що це індивідуально. Природа створила вам тільки ваш суглоб, і нікому іншому подібного не дасть, значить саме ви повинні навчитися їм безпечно для вас бити, і навчитися берегти його у двобої. Дане тренування є елементарною профілактикою травматизму ударних частин при заняттях хортингом. При інтенсивних тренувальних навантаженнях удари стають сильними, і влучити в другому раунді голою рукою в двобої хортингу можна й у лікоть і в тазостегнову кістку, але при цьому ваша кінцівка повинна зберегти бойовий стан. Незаплановане зіткнення із твердою кісткою не повинне вплинути на міцність ударної частини тіла, тому що отримавши травму, спортсмен розсіює увагу від ведення двобою, і зосереджує його на збереженні травмованого сегмента, переборюючи больовий поріг і, навіть зусиллям волі, прагнучи до перемоги над суперником.
Прагнучи пробити суперника й одержати оцінку в другому раунді хортингу голою рукою потрібно намагатися наносити удари в м'які тканини, тверді при цьому обминаючи, щоб травм уникнути. Але знаючи небезпеку зіткнення ударної частини руки у тверду кістку суперника необхідно заздалегідь зміцнювати ударну частину кулака, а також суглоби. Перш ніж рубати мечем, його потрібно нагострити. Перш ніж боротися руками їх потрібно підготувати. Для цього потрібно навчитися наносити удари по твердих предметах з помірною силою. Крім ударів руками й ногами по різних твердих предметах є й інший спосіб зміцнення ударних поверхонь — це масаж круглою дерев'яною паличкою. Такі вправи називають накаткою, і для них можна використати заздалегідь підготовлений відшліфовану круглу палицю у діаметрі 30 – 50 мм і довжиною 50 см, щоб вистачило довжини для прокатки одночасно по двох гомілках паралельно стоячих ніг. Невелику й коротку паличку також можна виготовити й катати ногами по підлозі, між долонями, руками по потрібних частинах тіла. Так можна зміцнити ребро й подушечку стопи, гомілки, передпліччя, ребро й підставу долоні. На відміну від набивання, вправи з накаткою ударних і блокуючих частин дуже корисні для здоров'я, поліпшують кровообіг і знімають зайву напругу тіла. Їх можуть робити навіть самі маленькі діти. Щоб підвищити свої атакуючі можливості, по ходу навчального двобою з малими швидкостями можна гнучко міняти форму руки й ударну крапку, ударивши суглобами пальців, швидко стиснути руку в кулака й завдати наступного удару. Варто тренувати змінні удари різної форми, що тісно випливають один за іншим. У таких двобоях можна зміцнювати пальці, проводячи різні часті ігрові захоплення за зап'ястя суперника. У набиванні ударних частин існує принцип – не нашкодити. Тому потрібно не допускати надмірних навантажень, болю, найменших травм. Після таких занять частини можна змазувати живильним кремом для рук, робити масаж кожного суглоба, що брав участь в ударній роботі. Підготовка проводиться – поступово. Ціль вправ - правильно сформувати ударну поверхню, привчити її до больового впливу, навчитися менше реагувати на біль після твердого зіткнення.

Загальні рекомендації для зміцнення ударно-блокуючих поверхонь:
1. Необхідно займатися ударними суглобами щодня. Робити легкі постукування рука об руку, стежити за станом передпліч і ліктів.
2. Перед кожним заняттям проводити гарну розминку.
3. Не давати ударне навантаження суглобам, які хочь злегка травмовані.
4. Постійно, на кожному тренуванні робити віджимання в упорі лежачи на пальцях. Кількість пальців при цьому можна зменшувати й комбінувати.
5. Працювати над формуванням правильної форми кулака, ліктя, стопи, коліна. Правильно сформована ударна частина - менша ймовірність травми при твердому зіткненні. Для цього потрібно робити віджимання на різних поверхнях кулака в упорі лежачи, ходити по підлозі на ребрах стопи, стояти на ліктях, ходити по м'якому покриттю на колінах і т.п.
6. Проводити поступове набивання рук та ніг по мішках з піском, по іншим нежорстким поверхням.
7. Використовувати накатки округлими палицями по передпліччях і гомілкам.
8. Використовувати навчальні двобої з малими швидкостями для обопільного набивання партнерами своїх ударних і блокуючих частин (один легко б'є, другий легко блокує).
9. При успішній підготовці підсилювати ударні навантаження, іти від легких до більш важких ударів. Необхідно діяти, враховуючи сили, не можна тренуватися безладно, різні частини тіла тренувати по черзі.
10. Тренувати здатність кінцівок витримувати удари. Для цього можна невеликою паличкою або дошкою вдаряти по суглобах рук, передпліччю, ліктю й т.д.
11. У загартуванні ударних частин не існує ніяких загальних обмежень, тому тренувальним партнерам необхідно встановити їхні власні обмеження, які є зручними для кожного. Інструктори й старші учні повинні стежити за тим, щоб тренування проводилися з дотриманням санітарних норм і норм безпеки.
12. Проводити удари по кінцівках для того, щоб підвищити міцність шкірного покриву, м'язів кінцівок, їхню здатність протистояти ударам. Тренування з використанням даних вправ можна проводити з урахуванням індивідуальних потреб, вибирати роздільні тренування для рук і для ніг, послідовно відпрацьовувати удари по верхніх, потім по нижніх кінцівках. Під час тренувань необхідно йти від легких ударів до важких, тісно узгоджувати нанесення ударів із правильним подихом, зосереджувати увагу на місцях, що піддаються ударам.
13. Ударяти сильні області так жорстко, як сильна область може протистояти цьому. Тому м'язи можуть бути треновані до постійного збільшення ударного загартування. Бити по твердих місцях так, щоб не ушкодити м'які місця, що перебувають поруч. Не будьте постійно напруженим, але застосовуйте фокусування, коли це необхідно.
 
 
Методика тренувань:
- при ударах по нижніх кінцівках варто присісти на обидві ноги, приймати удари м'якими місцями, стежити за центром ваги й рівновагою. М'язи ніг при отриманні удару напружуються, при паузі - розслаблюються.
 
- при нанесенні ударів по верхніх кінцівках, удари наносяться по зовнішній стороні зверху вниз, потім послідовно по внутрішній стороні зверху вниз. Коли удари доходять до суглобів або костей, варто стежити за тим, щоб проходити ці місця акуратно й з меншою силою ударів.

Вимоги до тренувань:
- під час нанесення ударів дерев'яною палицею по кінцівках варто сполучити їх з виникненням внутрішнього зусилля, напруги й розслаблення м'язів, увагу концентрувати на місцях, що приймають удари. Починаючий спортсмен може обернути палицю тканиною, іти від легких ударів до важких. Найбільш важливим у нанесенні ударів є необхідність концентрувати їх на внутрішній і зовнішній стороні руки від ліктя до кисті, зовнішній стороні руки від плеча до ліктя й внутрішній і зовнішній стороні стегна й гомілки.  

Загартування ударних і блокуючих частин тіла є корисним доповненням до тренування в хортингу. Воно дає можливість спортсменам підсилити їхні удари у двобої, зміцнити їхню природну зброю. Спортсмен при цьому перестає боятися наносити сильні удари, вкладатися повністю в рух. Навіть у повсякденному житті це допоможе уникнути численних травм у побуті. Сильні й міцні кінцівки менше піддані травмам, але підготовка їх вимагає грамотного методичного підходу.



Джерело: http://www.horting.org.ua/
Категорія: Мої статті | Додав: horting (05.08.2010) W
Переглядів: 599 | Теги: хортинг, СПОРТ, combat sports, horting, martial arts, единоборства | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Пошук
Друзі сайту
Сайт в каталогах
Каталог сайтов Всего.RU виды спорта, спортивные клубы, интернет магазины, информационные издания, новости спорта
Единоборства Киев
Київ. Дошка оголошень Каталог сайтов Bi0 Украина-Сегодня: Каталог сайтов Единоборства
 
 
УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ХОРТИНГУ
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz